Минулого року Комітет зареєстрував у Верховній Раді два законопроєкти – № 6364 (щодо застосування сучасних підходів до профілактики, тестування і лікування ВІЛ-інфекції відповідно до керівних документів ВООЗ) та № 6365 (про внесення змін до статті 130 Кримінального кодексу України щодо зменшення стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ).
Справа у тому, що «профільний» закон про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту, останній раз системно переглядався 11 років тому. За цей час назріла необхідність оновити нормативно-правову базу, адаптувати механізми та інструменти зі своєчасного виявлення та лікування хвороби.
Проєкт Закону № 6364 пропонує:
Врегулювати проведення самотестування на ВІЛ швидкими тестами та додатково визначити, що самотестування може проводитись із супроводом соціальних працівників
Гарантувати державне забезпечення антиретровірусними препаратами (АРТ) для лікування ВІЛ-інфекції, доконтактної та постконтактної профілактики, лікарськими засобами для профілактики та лікування опортуністичних інфекцій, медичними виробами для моніторингу ефективності лікування на безоплатній основі
Встановити, що профілактика передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок їхнім новонародженим дітям проводиться з метою скорочення до нуля передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини в Україні
Посилити роль первинної медичної допомоги у забезпеченні заходів з профілактики, скринінгу, діагностики ВІЛ-інфекції, у тому числі шляхом тестування на ВІЛ швидкими тестами.
Законопроєктом № 6365 пропонується викласти статтю 130 Кримінального кодексу України («Зараження вірусом імунодефіциту людини») у новій редакції, яка передбачає виключення словосполучення «вірус імунодефіциту людини». Це дозволить прибрати дискримінацію по відношенню до людей, які живуть з ВІЛ/СНІД (стаття 130 ККУ) та мотивує їх не приховувати діагноз.
Після реєстрації законопроєктів до нас звернулися представники громадських, пацієнтських організацій, міжнародних партнерів з пропозицією внести зміни до цих документів.
На мою думку, вкрай важливо, щоби будь-які новації були узгоджені зі стейкхолдерами, які десятки років опікуються проблематикою ВІЛ/СНІД. Тому сьогодні ми організували у Комітеті зустріч усіх зацікавлених сторін.
Серед дискусійних питань відокремлю наступні:
Дозвіл на проведення тестування на ВІЛ/СНІД немедичним працівникамЄ різні підходи до цього питання. З одного боку, логічно розвантажити сімейних лікарів та дозволити проводити тестування соціальним працівникам, благодійникам та представникам громадських організацій. З іншого – ніхто, крім медиків, не має доступу до електронної системи охорони здоров’я. Тому незрозуміло, як в даному випадку будуть вноситись дані, як оплачуватиметься надана послуга.
Тестування не тільки громадян УкраїниСьогодні у законодавстві передбачено безоплатне тестування на ВІЛ/СНІД громадян України. Потрібно вирішити, як надати доступ до перевірки на інфікування хворобою особам без громадянства.
Узгодження термінівГромадські організації пропонують замінити термін «людина, яка живе з ВІЛ» на «особа, яка не інфікує та не наражає на небезпеку бути інфікованим».
Під час зустрічі я побачив конструктивний діалог та розуміння необхідності внесення змін до проєктів законів. Вирішили створити робочу групу, яку очолила наша колега Лада Булах, голова підкомітету з питань забезпечення епідемічної безпеки, боротьби із ВІЛ/СНІД та соціально небезпечними захворюваннями. До групи увійдуть представники МОЗ, НСЗУ та ЦГЗ, громадських організацій та міжнародних партнерів, зокрема ВООЗ.
Домовились встановити термін роботи групи – до 20 лютого. Вже за місяць очікуємо побачити напрацьовані зміни до законопроєктів.
